Історія

"Антонівська школа", так називають нашу 96 школу всі, хто проживає в мальовничій місцевості - Авіамістечку, що в Святошино.

Цимми завдячуємо О.К. Антонову і не лише тому, що вона розташована навпроти його дачі, але й тому, що саме завдяки відомому конструкторові її будівля збудована.

Історія нашої школи корінням відходить до 1925р. -це перші відомості про школу№96. Знаходилась чотирьохлітня трудова школа по вул. Трєпова, 7 (скоріш за все у Забайків΄ї ). До 1931р. школою завідувала Земляна П.П.

Наприкінці 20-х рр. відбулось злиття трудових шкіл. Так українські школи №35 і 96 були об’єднані і школу було перенесено на окраїну міста – вул. Пушкінська, 18 (Львівська) – в 3 одноповерхові будівлі. Але місця не вистачало, адже це приміщення школа ділила з залізнично – дорожньою школою №13, в якій навчались діти робітників зал. ст. Святошин. Школа мусила переходити на 3 зміни.

У 1932р. завідувати школою став Нестерук Б.С.


Львівська, 18 (сучасний стан)

До війни 96-а залишалася українською неповною середньою чоловічою школою з семилітнім навчанням. А в 1941р. в школі відкрили перший восьмий клас, в якому навчалось 8 учнів. До окупації німців в школі навчалось 250 учнів, працювало 8 учителів. Але війна все зупинила…

1941… В школі німецькаТорфконтора та житлові приміщення.

Але і в 1943р., після вигнання німецьких завойовників, краще не стало. В 2-х будинках організували стайні, а в третьому – клуб для військових.

Життя продовжується… 1944/45 н.р. – школа відновила свою роботу в своєму приміщенні. Але не всім школам так пощастило, як нашій.

В 1946 р. українська СШ № 96 стала російською – в результаті злиття з російською початковою школою, яка діяла в приміщенні 72 школи по вул. Північна, 32 (Феодори Пушиної). Російську початкову школу заснувала у 1944 роцічудова людина, матір трьох дітей, яка пройшла страхіття війни – Смірнова Тамара Іванівна. Саме в цю школу в 1946р. прийшла працювати Андрущак Лідія Іванівна.

Директором нової об’єднаної російськоїшколи став Спісовський Леонід Олександрович. Вчителів не вистачало, деякі вели по 2 класи, а класи були немаленькі - по 39-42 учні. Всього 473 учні. Інколи доводилось навчатись в сусідніх школах – №140 та №72.

У 47/48 н. р. із-за безхозності та перевищення службових повноважень змінили директора. Директором призначено Стесенка Микиту Родіоновича. В школі навчається 17 класів у 2 зміни, 6 днів на тиждень. Але і новий директор швидко змінився.

Нарешті, до школи прийшов фахівець своєї справи – Тарнопольський Даніїл Мойсейович,який керував школою з 1948 по 1962р.

Після ВВB школа стала середньою, з обов’язковою 8 – літньою освітою і переходить до нового приміщення на вулиці Львівській, 49 – сучасної гімназії східних мов.


Гімназія східних мов

Держава потребує людей з вищою освітою, так в 1950/51 н.р. набирають 9 платний клас.

В 1952р. КБ Антонова за наказом «батька народів» Й. Сталіна було переведено із Сибіру, де в 1946р. він створив Новосибірське конструкторське бюро,доміста Києва.

Діти робітників ОКБ, які приїхали разом з Антоновим О.К. у 1952-1953 н.р. прийшли до школи № 96. Всього 21 дитина. В школі в цей час навчалось 1025 учнів. Навчання проводилось у 2 зміни. Місця не вистачало, поруч лише ліс, адже це колишнє дачне поселення.Так продовжувалось до 1956р.В жовтні 1956 р. СШ №96 та СШ № 140 перевели до нового приміщення – Серпова20/6 (сучасна СШ №185)

СШ №96 та СШ №140 були поєднанні до 1959р. І знову переїзд.Нове приміщення школі тимчасово надали на Брест – Литовському шосе (сучасний проспект Перемоги).

Депутат Верховної Ради СРСР Олег Антонов, який з турботою ставився до людей, звернувсядо голови виконкому Київської міськради з проханням будівництва школи в Святошино, для дітей працівників заводу. Але не вистачало асигнувань і Олегу Костянтиновичу відмовили.

Довелось звертатись «вище» і необхідні кошти виділили, а вже у 1960р. Cередня школа №96 відкрила свої двері для 1143 дітей за новою адресою – Огарьова,2.

Участь О. Антонова ужитті школи на цьому не скінчилась. Завод взяв шефство над школою, відкривши на базі школи слюсарні і столярні майстерні. Учні після закінчення школи йшли працювати на завод до батьків. Переймаючись здоров'ям дітей, Антонов сприяв розбудові стадіону "Темп", шо знаходиться неподалік школи. Адже сам був неабияким спортсменом, щодня бігав і грав у теніс. Прилучав до цього і дітей.

Саме до цієї школи пішли і його діти – Андрій та Олена.

Не дивлячись на зайнятість великого конструктора Олег Костянтинович встигав відвідувати, як батько, батьківські збори в школі. На свята його запрошували як почесного гостя. І він ніколи не відмовляв, встигав скрізь.

Запрошував і до себе в гості – на завод. Щороку вчителі з учнями приходять на екскурсію на підприємство.

…. Минуло 50 років